Учні

Далі наведено бібліографічні та реферовані дані щодо захищених дисертацій під особистим керівництвом Пономаренка В. С. та дані щодо виконаних науково-дослідних та прикладних дослідницьких проектів під науковим керівництвом Пономаренка В. С. у 2000 – 2013 рр.

 Доктори наук

 Горбатов Валерій Миронович – доктор економічних наук (2006 р.), заслужений економіст України (2004 р.). народний депутат України (1994 – 2006 рр.), депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (1991 – 1994 рр.), голова Ради міністрів АРК (2001 – 2002 рр.). Заступник голови Федерації профспілок України (з 2011 р.). Нагороджений орденами "За заслуги" II, III ступенів, орденом Трудового Червоного прапора, медаллю "За трудову відзнаку", Почесною грамотою

ВР України.

 

Горбатов В. М. Теоретичні основи конкурентоспроможності та розвитку інтегрованих структур бізнесу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено науковій проблемі забезпечення розвитку інтегрованих структур бізнесу (ІСБ) у новій висококонцентрованій економіці шляхом підвищення їх конкурентоспроможності за рахунок вибору більш ефективних стратегічних зон господарювання (СЗГ).

Проведено аналіз якості життя населення й конкурентоспроможності країн світу та існуючих підходів до їх оцінки.

На модельному рівні обґрунтовано гіпотезу про те, що високий рівень і якість життя населення та головну мету економічного розвитку будь-якої держави світу може забезпечити тільки його висока конкурентоспроможність.

Розроблено теоретичні основи і проведено оцінку концентрації світової економіки та економік країн світу, їх галузей і суб’єктів господарювання.

На модельному рівні обґрунтовано гіпотезу про те, що високої конку­рентоспроможності досягають тільки ті країни світу, які мають висококон­центровану економіку.

Встановлено, що основу висококонцентрованих економік країн світу становлять ІСБ, у першу чергу, промислові концерни, фінансово-промислові групи і стратегічні альянси. Досліджено різні типи ІСБ, виявлено їх характерні й відмінні риси.

Розглянуто існуючі підходи до оцінки конкурентоспроможності систем господарювання і виявлено їх сильні та слабкі сторони.

Запропоновано теоретичні основи оцінки конкурентоспроможності ІСБ.

Розроблено методику оцінки конкурентоспроможності ІСБ з обліком їх типології, нелінійного характеру процесів, що протікають, та синергетичного ефекту від взаємодії систем господарювання, які входять до складу ІСБ.

Запропоновано підхід до вибору пріоритетності розвитку СЗГ ІСБ на основі їх позиціонування й оцінки привабливості.

Розмежовано сутність понять "розвиток" і "діловий цикл" ІСБ як якісної та кількісної характеристик зміни оцінюваної економіко-виробничої системи.

Побудовано модель стадій розвитку ІСБ залежно від зміни внутрішнього потенціалу (конкурентоспроможності), але без урахування взаємодії з конку­рентами.

Розроблено класифікацію видів взаємодії між ІСБ. На основі класифікації й теорії популяційної динаміки запропоновано модель конкурентної боротьби між ІСБ, яка дозволяє описати криві їх ділових циклів у СЗГ, з урахуванням як внутрішнього потенціалу, тобто конкурентоспроможності, так і взаємодії з конкурентами.

Проведені теоретичні дослідження та отримані наукові результати супроводжуються експериментальними розрахунками по найбільших ІСБ різних галузей економіки України.

Ключові слова: якість життя населення, конкурентоспроможність, концентрація, інтегровані структури бізнесу, синергетичний підхід, стадії розвитку, ділові цикли, модель конкурентної боротьби.

 

Зінченко Володимир Анатолійович – канд. екон. наук, докторант ХНЕУ, начальник Управління внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Харківської обласної державної адміністрації.

 

Зінченко В. А. Стратегічне управління конкурентною боротьбою підприємств на зовнішніх ринках (на прикладі тракторосільгоспмаши­нобудування). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Харківський національний економічний університет, Харків, 2013.

Дисертація присвячена розробці та обґрунтуванню концепції стратегіч­ного управління конкурентною боротьбою підприємств на зовнішніх ринках збуту продукції.

У роботі розглянуто комплекс питань, пов’язаних із визначенням моделей зовнішньоекономічної діяльності країн світу. На прикладі 170 країн світу досліджено взаємозв’язок між пріоритетними видами зовнішньоекономічної діяльності підприємств країни та якістю життя її населення, побудовано матрицю характеристик узагальненої моделі зовнішньоекономічної діяльності  підприємств України та інших країн світу, а також визначено найпоширеніші моделі  зовнішньоекономічної діяльності  підприємств України та інших країн світу, які мають різну якість життя населення. Розроблено гравітаційну модель оцінки сили та динамічну модель прогнозування конкурентної боротьби на зовнішніх ринках збуту продукції. Запропоновано систему взаємопов’язаних матриць для визначення пріоритетних країн  та ринків для ведення діяльності, а також стратегії конкурентної боротьби на них. Обґрунтовано рекомендації щодо побудови стратегічної карти збалансованої системи показників для реалізації обраної стратегії конкурентної боротьби.

Ключові слова: синергетична парадигма, концепція стратегічного управління конкурентною боротьбою підприємств, конкурентна боротьба підприємств, стратегічне управління діяльністю підприємств, зовнішньоекономічна діяльність підприємства, сила конкурентної боротьби, зовнішні ринки.

 

 

Куркін Микола Васильович – кандидат юридичних наук (1999 р.), доктор економічних наук (2006 р.), професор, заслужений юрист України, генерал-лейтенант, директор ПАО "Українсь­кий центральний науково-дослідний інститут технології машино­будування".

 

Куркін М. В. Механізм управління економічною безпекою розвитку підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2006.

 

Дисертаційне дослідження присвячене розробці концепції й теоретичних положень побудови механізму керування економічною безпекою розвитку промислового підприємства в умовах трансформаційних змін економіки України.

Встановлено, що забезпечення економічної безпеки підприємств у керуванні економікою України є актуальною проблемою, розв’язання якої може бути побудоване на основі існуючої системи керування підприємством. Показано, що підвищення інтенсивності інвестиційно-інноваційних процесів супроводжується істотним зростанням ризиків, що негативно впливають на рівень економічної безпеки держави, окремих галузей і підприємств, що, у свою чергу, підсилює наукове й практичне значення розробки комплексу адекватних заходів. Обґрунтовано єдність взаємообумовлених процесів керування безпекою й створення умов для розвитку підприємств у ринковому середовищі та доведено, що засобом завоювання конкурентних переваг є інвестиційно-інноваційна діяльність, а захист цих переваг – функція механізму керування економічною безпекою розвитку підприємства.

Для систематизованого узагальнення, вдосконалення та розвитку існу­ючих методів і засобів забезпечення економічної безпеки підприємства запро­поновано концепцію побудови механізму керування безпекою його розвитку, яка ґрунтується на принципах системності, об’єктивності, адаптивності, циклічності, рефлексії, контролю та відповідності. Ці принципи дозволяють реалізувати запропоновану в роботі концепцію на основі використання категорій розвитку, економічної безпеки, формування компонентів структури керування економічною безпекою, засобів забезпечення реалізації довгостро­кових цілей і досягнення інтересів підприємства, інформаційного забезпечення у вигляді банків стратегій підтримки безпечного розвитку, розробки комплексу методів підтримки необхідного рівня безпеки відповідно до всіх видів його ресурсів. Для формалізації завдань розроблено двосторонню адаптивну модель формування та взаємодії загроз і контрзагроз, яка дозволяє застосувати ситуаційний функціонально-ресурсний підхід до формування механізму безпечного розвитку підприємства. Створено класифікацію причин виникнення загроз і індикаторів, які дозволяють їх оцінити. Побудовано механізми сталого розвитку на основі дослідження принципів стійкості й адаптивності, що дозволило розробити ресурсне забезпечення інструментів економічної безпеки. Запропоновано форми та методи протидії загрозам стійкому станові підпри­ємства щодо забезпечення його стійкості в перехідний період.

Розглянуто питання створення механізму державної підтримки економіч­ної безпеки розвитку підприємств; визначено методичні принципи контролінгу оцінки економічної безпеки в процесі фінансування розвитку промислових підприємств; розроблено механізм фінансування забезпечення безпеки розвитку підприємства; обґрунтовано технологічні аспекти прийняття рішень у процесі керування фінансовими ресурсами в інноваційно-інвестиційних процесах.

Досліджено методичні підходи до формування механізмів безпеки фінансової стратегії підприємства, які полягають у побудові системи моніторингу фінансової діяльності, моніторингу наслідків закордонних інвестицій і технології прийняття рішень в інвестиційних проектах підприємства. Розглянуто питання безпеки керування матеріальними й трудовими ресурсами при взаємодії з контрагентами підприємства.

Показано, що ефективне функціонування підприємства, зокрема, повинно забезпечуватися моніторингом діяльності постачальників і нейтралізацією загроз у логістичній системі підприємства. Розроблено принципову схему логістичної системи керування безпечною роботою підприємства. Для визначення загроз матеріальним ресурсам підприємства розроблено оцінні критерії для проведення SWOT-аналізу. Розроблено об’єктну модель визна­чення рівня інформаційно-психологічної безпеки персоналу, яка дозволяє формалізувати процеси забезпечення безпеки трудових ресурсів підприємства. Розроблено питання інформаційної безпеки підприємства на основі аналізу та класифікації видів загроз і структур понять "інформаційна безпека", "інформа­ційний об’єкт"; запропоновано новий підхід до підвищення стійкості функціонування інформаційних систем на основі забезпечення стійкості властивостей інформації за допомогою аналізу матриці загроз і захисту в інформаційній системі підприємства.

Ключові слова: механізм управління, економічна безпека розвитку підприємства, фінансова стійкість, моніторинг та нейтралізація загроз, логістична система, банк стратегій, ситуаційний функціонально-ресурсний підхід, стійкий розвиток, фінансова безпека, інформаційно-психологічна безпека персоналу, механізми протидії інформаційній зброї.

Малярець Людмила Михайлівна –

доктор економічних наук (2008 р.), професор, завідувач кафедри вищої математики та економіко-математичних методів Харківського національного економічного університету.

Малярець Л. М. Методологія формування модельного базису опису соціально-економічних систем. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.11 – математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2008.

Дисертація присвячена розвитку теоретичних, методологічних і методич­них основ математичного моделювання соціально-економічних систем (СЕС) різних рівнів керування для розв’язання проблеми аналізу даних. Запропонований концептуальний підхід до аналізу даних на основі спільного визначення величин різних ознак СЕС, який засновано на узагальненнях змісту величин в економіці, умов і способів їх одержання, та системи вимірників, що є перетвореними значеннями показників або формами ознак. Розроблений теоретико-понятійний каркас, що складається з визначень основних категорій, необхідних для формування нової методології моделювання СЕС. Обґрунтовані положення методології формування модельного базису опису СЕС, фундаментом яких є концепції визначення величин ознак в економіці і які забезпечують вичерпну й достовірну інформацію про стан СЕС за рахунок сформованого єдиного простору метричних і неметричних елементарних та складних ознак.

Розроблений базис математичних моделей складних ознак СЕС для цілісного опису, що містить, відповідно до трьох можливих вихідних систем даних, три типи моделей: математичні моделі складних метричних ознак (моделі I типу); математичні моделі складних неметричних ознак (моделі
II типу); математичні моделі складних спільних (метричних і неметричних) ознак (моделі III типу). Викладена формалізація змісту побудованих трьох типів моделей базису в описі СЕС. Рекомендовано підтримувати стійкість моделей у базисі за рахунок наскрізного ланцюга стійкості розв’язання математичних завдань із повторною перевіркою результатів іншими математичними методами. Узагальнені рекомендації щодо формування управлінських рішень на основі побудованих моделей складних ознак СЕС.

Розроблені моделі вимірників в економіці, що здатні вірогідно визначати ознаки СЕС різних рівнів керування з урахуванням законів, закономірностей розвитку явищ, процесів в економіці й статистичних характеристик. Моделі вимірників рекомендується використовувати в конструюванні соціально-економічних індикаторів. Вимірники як вихідні дані дозволяють будувати моделі СЕС, які раніше було складно або неможливо створити.

Розроблена загальна технологія визначення величин ознак, що передбачає вимір величин на різних шкалах для формування простору ознак, які повномасштабно описують СЕС. Уточнена класифікація погрішностей у визначенні ознак СЕС, що співвідноситься з етапами технології визначення величин ознак в економіці.

Запропонований об’єктивний універсальний вимір тісноти зв’язку між ознаками CCK, що оцінює взаємозв’язок різних ознак і дозволяє модифікувати методи багатовимірного статистичного аналізу – факторний аналіз і багато­вимірне шкалування – для побудови моделей складних спільних ознак СЕС.

Запропоноване розв’язання проблеми поділу суміші на основі використання кластерного аналізу для розпізнавання й виділення підсукупностей із різними розподілами величин ознак.

Ключові слова: математичне моделювання соціально-економічних систем, аналіз даних, простір ознак, модельний базис опису, формалізація моделей, моделі вимірників, технологія визначення величин, об’єктивна, універсальна міра тісноти взаємозв’язку CCK, модифікація факторного аналізу, модифікація методу багатовимірного шкалування.

 

Отенко Ірина Павлівна – доктор економічних наук (2006 р.), професор, завідувач кафедри економічного аналізу Харківського національного економічного університету.

Отенко І. П. Стратегічне управління потенціалом підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2006.

У дисертаційній роботі здійснене теоретичне обґрунтування й вирішення наукової проблеми стратегічного управління потенціалом підприємства. На основі теоретичного аналізу поглядів на потенціал підприємства і їх узагальнення, виявлення триєдиної природи потенціалу підприємства доведено необхідність розробки єдиного концепту "потенціал підприємства". Сформована структурна концептуальна модель потенціалу підприємства, яка представлена сукупністю можливостей ресурсів і процесів їх трансформації, організаційної структури підприємства, системи управління та здатності персоналу до пізнання й управління, які визначаються його інтелектуальними якостями, накопиченим досвідом, знаннями і традиціями.

У дисертації подана авторська концепція стратегічного управління потен­ціалом, у якій як основний об’єкт стратегічного управління підприємством виділені процеси формування, створення та нарощування потенціалу. Сформована система стратегічного управління потенціалом підприємства, невід’ємною складовою якої є оцінно-аналітична система.

Проведене теоретичне дослідження умов і причин концептуалізації теорії стратегічного управління підприємством, еволюції поглядів на стратегічний потенціал підприємства дозволило визначити стратегічний потенціал і виділити рівні його формування. Удосконалення технології системного дослідження потенціалу підприємства завдяки формуванню та використанню комплексу економіко-математичних методів дозволило виявити істотні властивості потенціалу, проаналізувати й оцінити фактори стану процесів його розвитку та взаємозв’язки між елементами потенціалу. Дослідження проводилися на 28 маши­нобудівних підприємствах Харківського регіону.

На прикладі конкретного підприємства проведено оцінку рівня розвитку потенціалу підприємства і його елементів, методологічним обґрунтуванням якого стало об’єднання статичного та динамічного підходів до аналізу й оцінки підприємства.

Для вдосконалення системи прийняття стратегічних рішень щодо управ­ління потенціалом підприємства розроблено модель оцінки інтересів учасників і їх узгодження із цілями розвитку підприємства.

Інструментарій стратегічного управління потенціалом підприємства представлений комплексом стратегій формування і розвитку конкурентних переваг підприємства та комплексом стратегій реструктуризації підприємства.

Ключові слова: потенціал підприємства, стратегічне управління, формування, розвиток, аналіз, оцінка.

 

Піддубна Людмила Іванівна – доктор економічних наук (2010 р.), професор кафедри економіки та оцінки майна підприємств Харківського національного економічного університету.

 

Піддубна Л. І. Теоретико-методологічне забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Харківський національний економічний університет, Харків, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства в умовах глобальної конкуренції і трансформаційного стану економіки.

Розроблена та запропонована в новому предметно-методологічному оформленні концепція міжнародної конкурентоспроможності підприємства,
у якій об’єктом дослідження є не міжнародна конкуренція, а міжнародна економічна діяльність підприємства як процес і система транскордонної взаємодії, предметом – не принципи та методи конкуренції, а закономірності й методи формування та відтворення результатів міжнародної економічної діяльності, методом – не феноменалізм і ситуаційний підхід, а методологічний інструментарій системного, стратегічного й праксеологічного підходів.

Розроблена системно-праксеологічна модель міжнародної конкуренто­спроможності підприємства, заснована не на ринково-детермінованих критеріях формування результатів конкуренції, а на визначенні формально-праксеологічних умов формування результатів взаємодії виробничої і ринкової систем міжнародної економічної діяльності підприємства. Обґрунтовано, що міжнародна конкурентоспроможність підприємства виражає позитивно-релевантні властивості потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підпри­ємства, адекватні властивостям потенціалу розвитку зовнішнього ринку, що забезпечує життєздатність підприємства як продуцента зовнішнього ринку.

У дисертації виявлені передумови та розкритий механізм прогресуючої інституціоналізації міжнародної конкурентоспроможності підприємства, виділені її основні інституційні моделі і конфігурації – англосаксонська, західно­європейська та азіатська. Розроблений методичний підхід щодо оцінки рівня готовності підприємства до міжнародної конкуренції на основі побудови аналітичної конструкції "простір готовності" і визначення актуального, опти­мального та домінуючого рівнів міжнародної конкурентоспроможності підпри­ємства.

Систематизовані підходи до обґрунтування концептуальних основ, функціонального змісту та особливостей управління міжнародною конкуренто­спроможністю підприємства. Розроблена концепція розвитку управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на основі положень теорії ієрархічних структур, системного, стратегічного й адаптивного підходів до управління. Удосконалено методичне забезпечення структурно-функціонального синтезу системи управління з інтегрованим використанням потенціалів державно-регулятивного й корпоративного рівнів управління, послідовним зниженням невизначеності у виробленні управлінських рішень і збільшенням інформаційної потужності та глибини адаптації.

Одержав розвиток підхід до інформаційного забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на основі визначення принципів формування інформаційно-аналітичної бази та її декомпозиції на підсистеми регулятивно-правової, нормативно-довідкової, науково-аналітичної й методико-практичної інформації, що дозволяє підвищувати її аналітичну цінність для суб’єктів процесу управління. Розроблені та вдосконалені методичні підходи до оцінки стану зовнішнього ринку за альтернативною схемою "привабливий – ворожий" на основі статистичної теорії розпізнавання образів і підхід до прямої оцінки ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на основі критерію, кількісне значення якого розраховується з урахуванням поточного стану та перспектив розвитку експортного потенціалу підприємства, і стану зовнішнього ринку.

Ключові слова: міжнародна конкурентоспроможність підприємства, системна концепція, системно-праксеологічна модель, потенціал зовнішньоеко­номічної взаємодії підприємства, потенціал розвитку зовнішнього ринку, система управління, ефективність.

 

Кандидати наук

 

Астахова І. Е. Управління конкурентоздатністю виробів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – "Підприємництво, менеджмент та маркетинг". – Хар­ківський державний економічний університет, Харків, 1997.

У дисертації розглянуто питання підвищення конкурентоздатності технічно складних товарів народного споживання (ТНС). Обґрунтована кількісна оцінка факторів, що її визначають. Розроблена методика розрахунку за еконо­мічними критеріями оптимального значення тривалості гарантійного строку обслуговування з використанням синтезованої імітаційної моделі. Запропо­нована двоконтурна система управління конкурентоздатністю виробів на промислових підприємствах.

Ключові слова: конкурентоздатність, технічно складні ТНС, тривалість гарантійного строку обслуговування, імітаційна модель, управління, управління конкурентоздатністю.

 

Богуславський Є. І. Багаторівнева система оперативного управління виробництвом (на прикладі електромашинобудування). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.21 – "Економіка, планування, організація управління промисловістю та її галузей". – Харківський інженерно-економічний інститут, Харків, 1989.

У дисертації проведено дослідження взаємозв’язків процесів управління виробництвом і поставками продукції в електромашинобудуванні. Розроблені принципи створення та функціонування багаторівневої системи оперативного управління виробництвом і поставками продукції на електромашинобудівних підприємствах. Визначені методи й критерії оцінки ефективності управлінських рішень, відповідно до запропонованих принципів побудови багаторівневої системи оперативного управління виробництвом і поставками продукції. Розроблені економіко-математичні моделі основних завдань на різних рівнях системи оперативного управління, які забезпечують скорочення часу переналагоджень устаткування та мінімізацію часу "пролежування" готових виробів при виконанні плану поставок. Для мінімізації витрат часу на пере­налагодження встаткування розроблений алгоритм евристичної оптимізації – пошук тотожності при розширенні множин. У рамках вирішення єдиного комплексного завдання управління при побудові взаємопов’язаних календарних планів-графіків виробництва і поставки готових виробів застосований принцип планування роботи від кінця планового періоду до його початку.

Теоретичні положення і розробки економіко-математичних моделей, реалізовані на практиці, дозволяють суттєво підвищити ефективність функціонуючих АСУ. Використання в запропонованій багаторівневій системі оперативного управління виробництвом і поставками продукції розроблених комплексів завдань забезпечує можливість виконання плану поставок при підвищенні оборотності обігових коштів та зростанні продуктивності праці.

Ключові слова: електромашинобудування, оперативне управління виробництвом, економіко-математичні моделі, оптимізація, АСУ.

Бурлаков О. О. Ефективність реформування освіти в умовах трансформаційної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Ужгородський національний університет, Ужгород, 2005.

У дисертації розглянуто питання ефективності реформування освіти відповідно до економічних та соціальних змін, що відбуваються в Україні за останнє десятиріччя. Уточнено теоретичні положення до визначення економіч­ної ефективності освіти та її соціально-економічна роль для досягнення сталого суспільного розвитку.

Проведено всебічне дослідження трактування категорії "освітній потенціал" як складової частини людського потенціалу, а також механізму відтворюваль­ного впливу освіти на соціально-економічний розвиток суспільства. Проаналізо­вано сучасний стан використання наявного народногосподарського потенціалу освіти, за допомогою системного методу визначено внутрішню і зовнішню ефективність, критерії економічності, продуктивності та результативності.

Визначено головні, найбільш перспективні напрями підвищення ефективності освітньої діяльності, серед яких: удосконалення форм і методів внутрішнього контролю, підвищення їх значення для атестації та акредитації навчальних закладів. Запропоновано методику оцінки діяльності навчальних закладів шляхом визначення рейтингових показників.

Зроблено узагальнення діючих моделей підготовки фахівців у системі ступеневої освіти, запропоновано рекомендації до компетентної моделі бакалавра та спеціаліста й ефективності державного фінансування.

Ключові слова: освіта, реформування, трансформаційна економіка, оцінка діяльності, управління, рейтинг діяльності, фінансування.

 

Гарін О. Л. Управління витратами в системі стратегічного розвитку підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні положення та розроблено методичні рекомендації щодо створення системи управління витратами. Розкрито сутність, зміст та особливості процесу управління витратами у взаємозв’язку з розробкою стратегії розвитку підприємства і стадіями життєвого циклу продукції. Визначено цілі, об’єкти, суб’єкти, методи, інструменти та функції системи управління витратами. Обґрунтовано принципи її формування й відповідні організаційні елементи. Запропоновано методику розробки програми розвитку підприємства та формування її ресурсного забезпечення. Раціоналі­зовано побудову постачальницько-збутового процесу. Подано методичні рекомендації щодо створення системи моніторингу витрат та результатів діяльності й розроблено стандартні сценарії реагування на значні відхилення в їх рівні. Обґрунтовано методичні підходи до оптимізації податкових платежів.

Ключові слова: система управління витратами, стратегічний розвиток підприємства, ресурсне забезпечення програми розвитку, моніторинг витрат, сценарії регулювання рівня витрат.

Громика Н. К. Формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону України в посткризовий період (на прикладі Харківської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – "Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка". – Харківський національний економічний університет, Харків, 2011.

У дисертаційній роботі отримав розвиток методичний підхід до вибору стратегії соціально-економічного розвитку регіонів країни в посткризовий період. Вирішення проблеми будується на проблемному підході до прийняття управлінського рішення і враховує три основні антикризові напрями: податкове регулювання, інвестиційну діяльність та бюджетну підтримку. На основі матричного підходу в площині "початок падіння – глибина падіння" та з використанням системи інтегрального, комплексних і часткових показників одержало подальший розвиток методичне забезпечення оцінки початку та глибини впливу світової фінансової кризи на розвиток різних соціально-економічних сфер регіону. Із використанням трьох основних антикризових напрямів: податкового регулювання, інвестиційної діяльності та бюджетної підтримки – побудована імітаційна модель соціально-економічного розвитку Харківської області. На основі комплексу ознак: способу використання; типізації задач, що вирішуються; алгоритму і методу прогнозування; кількості сценаріїв та їх характеристик – вироблено класифікацію можливих сценаріїв соціально-економічного розвитку регіону.

Отримане методичне забезпечення щодо формування стратегій соціально-економічного розвитку регіонів України в посткризовий період з урахуванням індивідуальних особливостей соціально-економічної сфери кожного з регіонів.

Ключові слова: Харківська область, регіон, соціально-економічний розвиток, сценарії розвитку, антикризове регулювання, бюджетна політика, безробіття.

Гюрьяй Е. Економіко-математичні моделі випуску і розвитку виробництва промислової продукції побутового призначення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.13 – "Економіко-математичні методи". – Харківський державний економічний університет, Харків, 1994.

На базі аналізу існуючих розробок із проблеми бізнес-планування та стратегічного управління створено схему, що відображає основні етапи формування бізнес-плану. Розроблено економіко-математичні моделі випуску й розвитку виробництва продукції, в яких відображено особливості виробництва промислової продукції побутового призначення та які дозволяють формувати виробниче завдання. Запропоновано методи оцінки виконання виробничого завдання та проведено якісний аналіз рішення при формуванні виробничого завдання. Розроблено модель управління фондом технологічного обладнання, що дозволяє здійснювати оцінку й регулювання технологічних фондів при формуванні бізнес-плану.

Ключові слова: бізнес-план, стратегічне управління, економіко-математичне моделювання, адаптивне планування, виробниче завдання, продукція побутового призначення.

Доронін А. В. Розвиток економічного потенціалу підприємства
на основі інноваційного менеджменту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – "Менеджмент". – Харківський державний еконо­мічний університет, Харків, 1995.

Запропоновано методичні рекомендації щодо встановлення резервів від­новлення динаміки економічних процесів підприємства через розвиток іннова­ційного потенціалу їх менеджменту. Обґрунтовано необхідність управління відновлюваними процесами підприємства, наведено схему поетапного керова­ного виходу з кризи на засадах розвитку здатності менеджерів до підпри­ємництва. Запропоновано та реалізовано підхід до виокремлення існуючої сукупності трудових мотивів менеджерів; розроблено засіб комплексної оцінки системи менеджменту підприємства та її інноваційного потенціалу.

Ключові слова: економічний потенціал, відтворювальні процеси, підпри­ємливість менеджерів, цілісність та гнучкість системи менеджменту, іннова­ційний потенціал менеджерів.

Заруцька Т. В. Моделювання механізму стратегічного планування дискретного виробництва (на прикладі машинобудівного підприємства). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.13 – "Економіко-математичні методи". – Харківський державний економічний університет, Харків, 1994.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано необхідність упровадження механізму стратегічного планування, що забезпечує ефективне управління підприємством в умовах ринку. Виявлені характеристики підприємства, які повинні враховуватися при стратегічному плануванні, та науково обґрунтовані принципи побудови системи стратегічного планування. Запропонована модульно-алгоритмічна структура системи стратегічного планування. Розроблений механізм формування стратегічного плану, який реалізовано у вигляді конкретних моделей аналізу стану зовнішнього середовища, аналізу стану об’єкта управління, прогнозування рівня конкуренції на ринку та розра­хунку виробничого плану. Розроблений оригінальний метод ігрового імітацій­ного моделювання, який базується на принципах рефлексивного управління, призначений для оцінки потенційного попиту на продукцію з урахуванням рівня конкуренції, а також для вироблення стратегії поведінки виробника на ринку. На підставі одержаних теоретичних результатів реалізовано програмне та інформаційне забезпечення системи стратегічного планування.

У цілому розроблені принципи функціонування підприємства машино­будівної галузі в ринкових умовах, формалізації й автоматизації процесів вироблення стратегії поведінки на ринку та формування стратегічного плану підприємства. Розроблена автоматизована система стратегічного планування. Експериментальні розрахунки перевірені на тестовому прикладі і підтверджу­ють можливість реалізації та ефективного використання розробок у практичній діяльності підприємства.

Ключові слова: планування виробництва, машинобудування, дискретне виробництво, економіко-математичне моделювання, імітаційне моделювання, стратегічне планування, виробничо-економічні системи.

Єремейчук Р. А. Формування механізму управління стійким розвитком підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню й розробці методичних рекомендації щодо створення та використання механізму управ­ління стійким розвитком підприємства. Розроблено систему класифікаційних ознак видів стійкості, гнучкості й адаптивності. Проведено семантичний аналіз сутності, змісту та особливостей процесу стійкого розвитку. Обґрунтовано принципи формування й визначено внутрішню структуру механізму управління розвитком. Проаналізовано вплив факторів зовнішнього середовища на можли­вості розвитку підприємств Харківського регіону й визначено їх потенціал розвитку. Запропоновано методику інтегральної оцінки спроможності підпри­ємства до сталого економічного зростання. Обґрунтовано етапи розробки стра­тегії стійкого розвитку. Подано методику розробки програми трансформа­ційних змін. Визначено напрями подолання опору персоналу організаційним змінам, що засновані на поширенні процесів самоорганізації.

Ключові слова: стійкий розвиток, механізм управління розвитком, трансформаційні процеси, потенціал, стратегія розвитку, самоорганізація.

Карман З. М. Методичне забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислового підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.

 

Дисертацію присвячено обґрунтуванню й подальшому вдосконаленню теоретичних засад і методичного забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств та стратегічного управління ним. У дисертації узагальнено положення теоретичного підґрунтя процесу розвитку взагалі та розвитку фінансових ресурсів підприємства зокрема, уточнено визначення поняття розвитку фінансових ресурсів; виявлено особливості використання джерел і методів фінансування в процесі функціонування й розвитку промислових підприємств; розроблено концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів промислових підприємств у сучасних умовах господарювання.

Досліджено стан і основні тенденції використання й розвитку фінансових ресурсів на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях в Україні; розроблено узагальнений методичний підхід до визначення фінансової стійкості підприємства; уточнено класифікацію стратегій фінансування активів підприємства на базі введення понадагресивного типу.

Обґрунтовано й розроблено методичний підхід до кількісного визначення рівня фінансової прозорості промислових підприємств; обґрунтовано доцільність створення і функціонування відділу фінансового розвитку промислового підприємства та розроблено його узагальнену організаційну структуру.

Ключові слова: методичне забезпечення, розвиток, фінансові ресурси, стратегічне управління, фінансова стійкість, фінансова прозорість, відділ фінансового розвитку промислового підприємства.

Коюда О. П. Інвестиційна привабливість підприємства в умовах трансформації економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2003.

Дисертацію присвячено формуванню методики оцінки інвестиційної привабливості підприємств з урахуванням привабливості на мезоекономічному рівні, результатів руху грошових потоків, ризиків зовнішнього й внутрішнього середовища. Уточнено зміст понять "інвестиційна політика" та "інвестиційна привабливість" для підприємства. Отримав подальший розвиток процес визначення інвестиційної привабливості підприємства, який враховує стан руху його грошових коштів на відповідних стадіях життєвого циклу.

Обґрунтовано систему показників визначення інвестиційної привабливості держави, галузі, регіону на основі врахування особливостей розвитку на відповідному таксономічному рівні. Удосконалено послідовність визначення оцінки інвестиційної привабливості підприємств, яка включає наявність етапів розрахунку інтегрального показника та його корегування. Запропоновано методику оцінки інвестиційної привабливості підприємств. Визначено можливі обмеження, які виникають у процесі оцінки інвестиційної привабливості в умовах трансформації економіки. Основні теоретичні та практичні результати впроваджено в практику діяльності підприємств.

Ключові слова: інвестиційна привабливість, інвестиційна політика, ризики, рух грошових коштів, стадії життєвого циклу підприємства, оцінка інвестиційної привабливості, оточення підприємства.

Кузькін Є. Ю. Активізація інвестиційної діяльності промислових підприємств у період розвитку економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

У дисертації узагальнені теорія та практика використання інвестиційних ресурсів для пожвавлення виробничо-господарської діяльності промислових підприємств, уточнено та систематизовано ознаки класифікації інвестицій, проаналізовано регіональні особливості інвестиційної діяльності підприємств м. Харкова, визначено та систематизовано джерела фінансування інвестиційної діяльності промислових підприємств, розроблено методику структурного аналізу відтворювального циклу оборотного капіталу підприємств, досліджено взаємозв’язки активізації інвестиційної діяльності в регіоні та створення нових робочих місць, систематизовано фактори активізації інвестиційної діяльності промислових підприємства, розроблено економіко-математичні моделі резервів ефективного використання активів промислових підприємств для нарощування інвестиційного потенціалу підприємства та алгоритм прийняття рішень з активізації інвестиційної діяльності підприємств.

Ключові слова: промислове підприємство, інвестиційна діяльність, активізація, класифікація інвестицій, системна модель, управління відтворенням капіталу, інвестиційний потенціал.

Лисенко М. Д. Комплексна оцінка інвестиційної привабливості підпри­ємств як суб’єктів регіональних і галузевих економічних відносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2003.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і науково-методич­них засад комплексного оцінювання інвестиційної привабливості промислового підприємства з урахуванням його внутрішнього й зовнішнього середовища (регіонального та галузевого). Запропоновано концептуальний підхід до здійснення інвестиційної діяльності, вдосконалено класифікацію інвестицій. Розроблено науково-методичне забезпечення комплексного оцінювання інвестиційної привабли­вості підприємства, що є узгодженим по вертикалі, тобто за економічними рівнями управління (зовнішнім і внутрішнім середовищем), та по горизонталі, тобто згідно із застосованими методами, які є ідентичними для всіх об’єктів інвестування. Дістали подальшого розвитку принципи формування портфелів реальних інвестицій та їх класифікація. Запропоновано оптимізаційну модель для формування превентивного інвестиційного портфеля.

Ключові слова: підприємство, визначення комплексної оцінки інвести­ційної привабливості, внутрішнє середовище, зовнішнє регіональне та галузеве середовище, превентивний інвестиційний портфель.

Мареніч А. І. Управління конкурентоспроможністю підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – "Менеджмент". – Харківський державний економічний університет, Харків, 1996.

 

Запропоновано методичні рекомендації щодо оцінки й управління рівнем конкурентоспроможності підприємства. Обґрунтовано необхідність кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, запропоновано поетапний алгоритм оцінки конкурентоспроможності підприємства та аналізу резервів її розвитку. Запропоновано й реалізовано модель прогнозування рівня конкурентоспроможності та сформульовано методичні рекомендації щодо її використання. Розроблено механізм формування бази статистичних даних для забезпечення управління конкурентоспроможністю підприємства.

Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність підприємства, ринкова структура, внутрішні чинники, зовнішні чинники, управління конкурентоспроможністю.

 

Мельников О. С. Математичні моделі та алгоритми формування активних стратегій ціноутворення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.13 – "Економіко-математичні методи". – Харківський державний економічний університет, Харків, 1994.

 

У дисертаційному дослідженні запропоновано оригінальну методику зіставлення стратегій ціноутворення на базі принципу стохастичного домінування. За її допомогою одержано необхідні та достатні умови ефективності стратегії ціноутворення. Розроблені алгоритми синтезу М-, К- і
Р-оптимальних стратегій ціноутворення для завдань реалізації неподільної партії продукції, що пов’язані з фіксованою або випадковою кількістю покупців, а також для пуасонівської моделі обслуговування покупців. Розроблено алгоритм синтезу М-оптимальної стратегії ціноутворення для завдання реалізації довільно подільної партії продукції. Розроблено схему проведення переговорів і критерій прийняття пропозицій щодо постачання продукції при активному характері поведінки покупців.

Створені методи й алгоритми дозволяють здійснювати як якісне, так і кількісне планування цінової стратегії підприємства. Показано, що використання розроблених методів дає можливість організації отримати більший середній прибуток, ніж використання стабільних цін. На базі розроблених методів і алгоритмів створено автоматизовану систему підтримки прийняття рішень у галузі ціноутворення, яка дозволяє здійснювати імітаційне моделювання процесу реалізації партії продукції та обробку реальних даних. Система має можливість інтеграції в єдину інформаційну систему підприємства.

Ключові слова: ціноутворення, економіко-математичні моделі, цінова стратегія підприємства, імітаційне моделювання.

 

 

Медведєва І. Б. Управління процесом каліталоутворення промисло­вих підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – "Підприємництво, менеджмент та маркетинг". – Харківський державний економічний університет, Харків, 1998.

 

У дисертації досліджені теоретичні та методологічні проблеми приско­рення темпів зростання власного капіталу підприємств. Розкрито особливості змісту категорій "стратегія" та "капітал" в умовах трансформа­ційної економіки. Розглянуто особливості формування власного капіталу підприємств різних галузей економіки. Обґрунтовано положення про відтворення системи еконо­мічних інтересів суспільства як необхідної умови тривалого існування капіталу. Розроблено методику ідентифікації промислового підприємства як об’єкта державного регулювання, а також модель оцінки підприємством ефективності впливу механізму пільгового оподаткування та кредитування на прискорення темпів капіталоутворення.

Ключові слова: стратегія, капітал, процес капіталоутворення, відтворення системи економічних інтересів суспільства.

 

Ткаченко О. В. Маркетингова стратегія зовнішньоекономічної діяль­ності підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.

 

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування сутності та складових процесу управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства й розроблено методичні та практичні рекомендацій щодо формування міжнарод­ної маркетингової стратегії. Розкрито специфічні для умов глоба­лізації світової економіки сутність, зміст, принципи та завдання стратегічного маркетингу. Побудовано предметну область міжнародного маркетингу та визна­чено базові стратегічні альтернативи. Розроблено схему інформаційного забезпечення маркетингової стратегії ЗЕД. Запропоновано методику інтегральної оцінки конкурентоспроможності продукції, зовнішньоекономіч­ного потенціалу підприємства та ступеня його інтегрованості в міжнародне середовище. Раціоналізовано процес ранжування зарубіжних ринків. Обґрунтовано необхідність побудови та визначено структуру стратегічного профілю ЗЕД підприємства. Запропоновано методичні рекомендації щодо адаптації міжнародної маркетингової стратегії відповідно до економічної безпеки присутності підприємства на зарубіжному ринку та наявних у нього компенсаторних можливостей. Удосконалено підходи до формування комплексу інструментальних маркетингових стратегій. Визначено механізми оптимізації набору цільових ринків і ресурсного обґрунтування обраної стратегії, що враховують синергетичний ефект від виходу підприємства на нові товарні ринки.

Ключові слова: маркетингова стратегія, зовнішньоекономічна діяльність, стратегічний розвиток, глобалізація, конкурентоспроможність, ринковий потенціал, ресурсне забезпечення, економічна безпека.

 

Ястремська О. О. Теоретичне та методичне забезпечення оцінювання іміджу промислового підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Харківський національний економічний університет, Харків, 2011.

 

Дисертацію присвячено обґрунтуванню й подальшому розвитку теоре­тичних і методичних положень щодо оцінювання іміджу промислових підприємств на прикладі машинобудівних. Визначено основні складові іміджу – об’єктивну і суб’єктивну, його функції, класифікацію; розроблено пропозиції щодо переліку та сутнісного наповнення розділів економічного обґрунтування формування й управління зростанням іміджу; вдосконалено методичний підхід до оцінювання іміджу промислового підприємства за його об’єктивною складовою на основі потенціально-ресурсного підходу; обґрунтовано і розроб­лено методичне забезпечення оцінювання іміджу підприємства за суб’єктивною складовою щодо його сприйняття суб’єктами зовнішнього середовища; розроб­лено пропозиції щодо когнітивного та емоційного вимірювання результативності впливу об’єктивної і суб’єктивної складових іміджу на партнерів; визначено межі якісних рівнів іміджу та його складових; обґрунтовано і розроблено методичний підхід до визначення стратегій управління іміджем у процесі інформаційної взаємодії підприємств із партнерами з використанням інстру­ментів інтегрованих комунікацій.

Ключові слова: імідж, промислове підприємство, об’єктивна і суб’єктивна складові іміджу, оцінювання іміджу, результативність впливу іміджу, якісний рівень іміджу, стратегія управління іміджем.